Початки лісівничої освіти в Болехові сягають середини XIX століття. Політичні й економічні чинники того часу зумовили появу відповідного навчального закладу. Друга половина XIX століття для галицького лісівництва була переломним моментом. Почалася торгівля деревом. 1847 року було прокладено залізницю до Кракова, 1858 її продовжено до Перемишля, 1874 - до Стрия і далі на Угорщину. 1865 року з'явилася можливість продавати дерево у Пруссію. У цій ситуації постало багато проблем; їхнє вирішення полягало у навчанні спеціалістів з лісового господарства.

Тому 1883 року Дирекція лісів та державних маєтностей Галичини заснувала в Болехові третю в Австро-Угорській монархії лісову школу, яка називалась тоді Нижчою цісарсько-королівською лісовою школою в Болехові. Школа була другою після Львівської за значенням і готувала лісничих для роботи в державних і приватних лісах краю. 1893 року заклад реорганізовано у Цісарсько-королівську школу лісничих у Болехові, а 1922 року - у Державну школу для лісничих у Болехові. У 1941-1944 роках школа називалася Держав­ною лісовою школою в Болехові.

Нагляд над школою здійснювала Дирекція лісів у Львові, а у вищій інстан­ції - Міністерство сільського госпо­дарства. Керівництво школою підпоряд­ковувалось надлісничому Болехівського надлісництва. Школою керували відомі лісівники: від 1883 року надлісничий ПйотрГірек, 1885 - надлісничий Кароль Гетер, від 1894 року - Юзеф Петрл. 1906 року цю функцію виконує Станіслав Щенсьцікевич і керує школою до 1913 ро­ку. У1922-1923 роках школою керує над­лісничий у Болехові Станіслав Східлер, в 1930-1931 роках - Густав Паттек, який очолював Дирекцію лісів Гали­чини.

Від 1894 року у школі викладали такі предмети: арифметику, геометрію, вимірювання дерев та інших тіл, природничі науки, креслення, лісокористування, охорону лісів, рибальство, організацію лісової служби, першу медичну допомогу при травмах, фізкультуру.

Після реорганізації школи у Дер­жавну школу для лісничих у 1922 році впроваджуються дещо інші назви і зна­чення предметів.

їх було поділено на групи. І група: математика, ботаніка, зоологія; II група: охорона лісу, лісівництво, лісокористу­вання, правознавство.

Новий навчальний рік до 1902 року починався 1 жовтня. Іспити складали в серпні. 1902 року початок навчання пере­несено на 1 вересня, а іспити - на кінець липня. Студенти 1938-1939 навчального Учень школи в мундирі року отримали посвідчення про те, що вони

прослухали навчальний курс, видане Дирекцією державних лісів 7 листопада 1939 року.

Кандидати на слухачів Школи лісничих у Болехові повинні були мати 18 літ, закінчити середню школу, рік або два попрацювати в лісі.

Станом на 1908 рік в Галичині працювало 163 випускники -вихованці Школи лісничих у Болехові.

В часи перед Першою світовою війною про високий рівень вмінь та знань випускників болехівської Школи лісничих свідчить факт, що їх із задоволенням приймали на роботу в державні та приватні лісові господарства, віддаючи їм перевагу навіть перед випускниками Крайової школи лісового господарства у Львові. Після 1922 року кількість слухачів збільшилася, відповідно зросла і кількість випускників.

З початком війни діяльність школи припинилася. Декілька разів до регіональної влади у Львові їздили делегації з проханням відновити роботу. 1941 року роботу школи було поновлено.

На той час у школі навчалося 69 студентів. Аудиторне навчання чергувалося з практикою. Більшість викладачів приїхали з Харкова, але на викладацькій роботі працювали і випускники школи. У приміщенні школи діяв музей, у колекції якого були сотні унікальних експонатів. 1944 року відбувся останній випуск Державної лісової школи в Болехові. Багато її випускників стали відомими лісівниками. Серед них Заслужені лісівники України Микола Затварницький, Йосип Білас, Семен Стадник, професор Ярослав Сабан та інші.

В останні роки існування у школі працювали відомі в майбутньому вчені: директор школи до 1944 року Ю. Д. Тре­тяк - професор, відомий український вчений-лісівник, дендролог і природо-охоронець, в 1953-1958 роках ректор Львівського лісотехнічного інституту; викладач школи О. Й. Королевич - про­фесор, завідувач кафедри цього ж інсти­туту та інші. Випускники тих років ще й сьогодні працюють у лісовій галузі, стали відомими вченими. Випускник школи Я. О. Сабан - доктор сільськогоспо­дарських наук, академік Лісівничої Академії Наук України, заслужений діяч науки і техніки, професор Українського національного лісотехнічного університету - був ініціа­тором відродження лісівничої освіти в Болехові й доклав багато зусиль до створення сучасного технікуму. Він був фундатором і брав активну участь у відкритті навчального закладу. Ярослав Олександрович Сабан - автор більш ніж 200 наукових праць лісівничо-екологічного і лісо-таксаційного спрямування. Учений успішно поєднував педагогічну і наукову роботу. Відзначався умінням залучати студентів до наукової діяльності, що дозволило йому успішно здійснювати аспірантську підготовку. Його студенти ставали переможцями всесоюзних та республіканських конкурсів студентських наукових робіт.

У березні 2005 року минуло 80 літ від дня народження відомого українсько­го вченого в галузі лісівництва, лісової таксації, лісової екології, професора ка­федри лісової таксації та лісовпоряд­кування Українського національного лісо­технічного університету, академіка-секре-таря Лісівничої Академії Наук України, доктора сільськогосподарських наук Ярослава Олександровича Сабана.

За визначні досягнення у справі розбудови національної освіти в Україні, за успіхи у підготовці кадрів вищої квалі­фікації, значний науковий доробок та його практичну реалізацію Я. Сабану

1992 року Указом Президента присвоєно почесне звання Заслуже­ного діяча науки і техніки України.

Біля Школи лісничих був закладений унікальний для Прикарпаття за флористичним складом дендропарк. Це один з найстаріших парків Івано-Франківщини, його колекцію створено як з аборигенних деревних порід, так і з завезених з Австрії, Швейцарії, Італії.

Частина старого дендропарку сьогодні належить Прикарпат­ському лісогосподарському коледжу. Завдяки студентам і викладачам тут триває активне примноження видового складу; ведуться наукові дослідження.

Я. О. Сабан

Щороку Прикарпатський лісогосподарський коледж дає путівку в самостійне життя більш ніж двомстам своїм випускникам. Молодих фахівців чекають у господарствах, на підприємствах і в установах не лише Прикарпаття, а й інших регіонів.

Зацікавлення випускниками навчального закладу зростає. Це ознака економічного одужання та зміцнення лісової галузі і водночас показник авторитету коледжу.

Сьогодні Прикарпатський лісогосподарський коледж - це сучасний заклад І рівня акредитації, де є все необхідне для підготовки молодого фахівця, який з набутою спеціальністю гідно витримає конкуренцію на ринку праці.

2005 року - у коледжу ювілей: 10 років натхненної праці, результати якої вже достойно оцінені, попереду нові досягнення.

Наші педагоги люблять свою працю і своїх вихованців, а в цьому - запорука ефективності підготовки студентів.

Високий рівень знань студентів, потужна матеріально-технічна база - ті основні здобутки, які дали можливість навчальному закладові за останні 10 років пройти шлях від технікуму до коледжу.

Відродження Школи лісничих почалося 1993 року, коли в Болехові було створено лісогосподарський ліцей-інтернат, а в 1995 році Івано-Франківська обласна рада на базі ліквідованого ліцею створила лісогосподарський технікум. 1996 року новосформований педагогічний колектив почав працювати в новому вищому навчаль­ному закладі І рівня акредитації.

Влітку 1998 року відбувся перший випуск молодших спеціа­лістів.

2005 рік - визначальний в історії технікуму. Цього року студенти й викладачі технікуму стали членами Товариства лісівників України. 25 лютого рішенням Загальних зборів Лісівничої Академії Наук України Болехівський лісогосподарський технікум став її колек­тивним членом.

А в липні 2005 року рішенням Івано-Франківської обласної ради Болехівський лісогосподарський технікум реорганізовано в Прикарпатський лісогосподарський коледж. Розпочався новий етап у житті закладу зі славною історією.